Поштові марки Третього рейху 1934: Ювілей німецьких колонізаторів
Дизайни для цих марок були взяті зі старих фотографій німецьких колонізаторів, наданих «Deutsche Kolonialgesellschaft» (Німецьким колоніальним товариством).
Ці марки були випущені на згадку про «Свято пам'яті втрачених колоній», яке збіглося з 50-річчям першого підняття німецького прапора в колоніях у 1884 році.
Зубцівка 14¼×13½. Типографський друк на гладкому папері.
Водяний знак — свастика. Дійсні до 31.12.35.
Ці марки були випущені на згадку про «Свято пам'яті втрачених колоній», яке збіглося з 50-річчям першого підняття німецького прапора в колоніях у 1884 році.
Зубцівка 14¼×13½. Типографський друк на гладкому папері.
Водяний знак — свастика. Дійсні до 31.12.35.
- 3 пфенніги. шоколадний та фіолетово-коричневий. — Франц А. Е. Людериц.
- 6 пфеннігів. шоколадний та синьо-зелений. — Др. Густав Нахтігаль.
- 12 пфеннігів. шоколадний та карміновий. — Карл Петерс.
- 25 пфеннігів. шоколадний та синій. — Герман фон Віссман.
Різновиди. Марка 12 пфеннігів існує з неперфорованим лівим або правим краєм поля. Це сталося через те, що аркуші були недбало вставлені в перфораційну машину. Лише один тираж, попри великий попит.
Загальний інтерес. Ці марки фактично були першою пропагандою німецького «Lebensraum» (життєвого простору). Ці німецькі колонії були придбані законними мирними шляхами, велика кількість грошей була вкладена в них для розвитку, і лише до 1914 року вони почали приносити будь-який прибуток або віддачу. Версальський договір після Першої світової війни відібрав їх у Німеччини в рамках схеми репатріації. Тож Гитлер мав підстави переконувати німецький народ у тому, що вони мають законні права на повернення своїх колишніх колоній. Сам Гітлер мав інші думки; промова від 18.10.41 зазначає: «Щоб колоніальна політика мала сенс, спочатку потрібно домінувати в Європі. У будь-якому випадку, єдина колонія, яку я хотів би повернути, — це Камерун — і більше нічого». Колонією Гітлера була Європа!
Франц Адольф Едуард Людериц. Народився в Бремені 16 липня 1834 року. Його батько був засновником фірми імпортерів тютюну. Він увійшов до сімейного бізнесу і взяв контроль над ним у 1878 році. Він завжди прагнув заохочувати німецьку комерційну експансію в Африці, тому вирушив до Лагоса і заснував там невеликий банк у 1881 році. У 1883 році він придбав територію під назвою Ангра-Пекена у вождя племені Нама. Перейменована на «Людерицленд», ця територія перейшла під німецький суверенітет 24 квітня 1884 року. Через два роки, намагаючись знайти судноплавний прохід через гирло річки Оранжева, Людериц потонув 20 жовтня 1886 року.
Густав Нахтігаль. Народився в Айхштедті поблизу Стендаля 23 лютого 1834 року. Син лютеранського пастора. Протягом кількох років був військовим хірургом у Кельні, але в 1863 році переїхав до Тунісу за станом здоров'я. У 1869 році Вільгельм I доручив Нахтігалю очолити експедицію для вручення дипломатичних дарів королю Омару з Борну, що той і зробив. Своїми мандрівками він продовжив шлях звідти, зрештою прибувши назад до Хартума в 1874 році. Він написав відому книгу з описом цих подорожей. Репутація, яку він здобув, забезпечила йому посаду генерального консула в Триполі. У 1884 році Бісмарк доручив ему здійснити подорож до Західного узбережжя Африки з метою переведення Того та Камеруну під німецький суверенітет. Після того, як це було виконано, 11 квітня 1885 року Нахтігаль зійшов на борт німецького крейсера «Moewe», щоб повернутися до Німеччини. Він захворів і помер на борту 20 квітня 1885 року, коли корабель перебував поблизу мису Пальмас.
Карл Петерс. Народився в Нойгаузі 27 вересня 1856 року. Син лютеранського священника. Вивчав філософію і зрештою вирушив до Лондона, щоб досліджувати проблеми колонізації. Після повернення до Берліна він заснував Товариство німецької колонізації, і це товариство доручило йому здійснити подорож до Східної Африки в 1884 році, щоб придбати території Усегуха, Угуру та Укамі для товариства. У 1888 році він очолив неофіційну експедицію вглиб континенту для порятунку Емін-Паші. У 1891 році його призначили імперським комісаром Східної Африки. Його жорстоке поводження з корінним населенням призвело до розслідування, і в 1892 році його відкликали до Німеччини. У 1896 році він виїхав до Лондона, а наступного року був позбавлений повноважень за зловживання службовим становищем. У 1899 році він досліджував регіон Замбезі та повернувся в 1901 році, щоб написати книгу про свої пригоди. У 1905 році він знову відвідав райони Замбезі-Сабі, а наступного року знову став вищим комісаром. Однак до Африки він так і не повернувся і помер у Бад-Гарцбурзі 10 вересня 1918 року.
Герман фон Віссман. Народився у Франкфурті-на-Одері 4 вересня 1853 року. Син офіцера прусської армії. Здобувши освіту у військовій академії, у 1874 році став лейтенантом. У 1880 році він приєднався до Німецько-Африканського товариства і вирушив до Луанди в Західній Африці разом із Паулем Погге. Він повернувся до Європи у 1883 році та отримав доручення від короля Бельгії Леопольда досліджувати Конго. У 1888 році Бісмарк підвищив його до звання капітана, призначив комісаром і наказав придушити арабські повстання в Германській Східній Африці. Після виконання цього завдання він повернувся до Німеччини, де отримав звання майора та лицарський титул. У Занзібарі в 1891 році він заснував станцію в Маші, а в 1893 році відвідав Індію. Повернувшись до Німеччини, він одружився, а з серпня 1895 року по червень 1896 року обіймав посаду губернатора Германської Східної Африки. Після повернення до Берліна він стал президентом Географічного товариства, але невдовзі після цього відійшов від справ, повернувся до приватного життя і проводив час, полюючи на велику дичину в Південній Африці. Він помер у Вайссенбасі в Штирії 15 червня 1905 року.
Коментарі
Дописати коментар