Види порцеляни: чим відрізняється фарфор від фаянсу та види кераміки

 

Види порцеляни та особливості керамічних виробів

Усі керамічні вироби поділяють на дві великі групи: груба кераміка (включаючи порцелянові сантехнічні, електротехнічні та будівельні вироби) і тонка кераміка для побутового вжитку (порцеляна, напівпорцеляна, фаянс і майоліка).

Що таке порцеляна: склад та класифікація

Порцеляну (часто вживається назва фарфор) отримують шляхом спікання за високої температури однорідної маси з каоліну (білої глини) та польового шпату. Залежно від хімічного складу маси та температури випалу виділяють такі види порцеляни:

• Тверда порцеляна — випалюється за температури від 1350–1450 °C і вище. Порівняно з іншими видами, містить більше каоліну і менше польового шпату.
• М'яка порцеляна — температура її випалу становить нижче 1350 °C.
• Кістяна порцеляна — займає проміжне положення між твердою та м'якою. Її унікальною особливістю є домішка паленої кістки в складі маси.

Якісна побутова порцеляна має чистий білий колір, однорідну дрібнозернисту структуру, характерний блиск на зламі та є абсолютно непроникною для рідин і газів. Вироби відрізняються високою механічною міцністю, хімічною стійкістю та термостійкістю. За тонкого черепка матеріал стає напівпрозорим. Зверху порцеляну покривають тугоплавкою глазур'ю.

---

Особливості виробництва та властивості твердої порцеляни

Тверда порцеляна складається переважно з двох вихідних компонентів: каоліну та польового шпату (найчастіше в поєднанні з білою слюдою, яка відносно легко плавиться). До цих базових речовин додають кварц або чистий пісок.

Фізичні властивості порцеляни безпосередньо залежать від пропорцій: чим більше каоліну містить маса, тим вища температура її плавлення і тим вона твердіша.

Технологічний процес виготовлення:

1. Підготовка маси: Суміш ретельно перемелюють, замішують, повторно промалюють і висушують до стану пластичного тіста.
2. Формування: Отримана пластична маса підходить як для відливання у спеціальних формах, так і для обточування на гончарному крузі.
3. Подвійний випал: Спочатку відформовані предмети проходять первинний випал за температури 600–800 °C. Другий випал (уже з нанесеною глазур'ю) відбувається за температури 1300–1500 °C.

Глазур для твердої порцеляни складається з тих самих речовин, що й сам черепок, але в іншій пропорції. Завдяки цьому під час спікання вона з'єднується з основою в абсолютно однорідну структуру — її неможливо відбити чи відшарувати окремо.

Головні переваги твердої порцеляни: міцність, висока опірність до температурних коливань та кислот, водонепроникність, прозорість, раковистий злам і чистий дзвоновий звук при постукуванні.

---

М'яка порцеляна: художні та фритові вироби

М'яка порцеляна (також відома як художня або фритова) складається переважно із сумішей склоподібних речовин — так званих фрит. Вони містять пісок або кремінь, селітру, морську сіль, соду, галун (квасци) та подрібнений алебастр. Після певного часу плавлення до цієї маси додають мергель, що містить гіпс і глину. Фактично, технологія базується на плавленні склоподібної речовини з додаванням глини.

Всю масу розмелюють, фільтрують і доводять до пластичного стану. Сформований виріб випалюють за температури 1100–1500 °C, після чого він стає сухим і непористим.

Глазур для м'якої порцеляни виготовляють переважно зі скла (легкоплавкої речовини, багатої на оксид свинцю), куди також входять пісок, сода, поташ і вапно. Уже глазуровані вироби піддають вторинному випалу за температури 1050–1100 °C для надійного з'єднання глазурі з черепком.

Переваги та недоліки: Порівняно з твердою, м'яка порцеляна є більш прозорою, а її білий колір має ніжніший, інколи легкий вершковий відтінок. Проте її жаростійкість значно нижча. Злам у м'якої порцеляни прямий, а неглазурована частина на зламі має зернисту структуру.

---

Відмінності між порцеляною та фаянсом

Маючи схожі зовнішні властивості, фаянс суттєво поступається порцеляні за фізико-хімічними та гігієнічними показниками. Він має дрібнозернистий однорідний злам.

Фаянсовий посуд та інші побутові вироби обов'язково покривають глазур'ю для покращення естетичного вигляду та забезпечення водонепроникності (оскільки сам фаянсовий черепок без глазурі є пористим і вбирає вологу). Крім посуду, з фаянсу виготовляють облицювальну плитку, а також санітарно-технічне обладнання (зливні бачки, унітази, раковини, полиці) та інші вироби для різних галузей техніки й будівництва.

Як відрізнити порцеляну від фаянсу (головна ознака):

Головною візуальною відмінністю є наявність зачищеного від глазурі обідка на порцелянових виробах у місцях, де вони контактували з підставкою під час випалу. Фаянсові вироби, навпаки, покриваються глазур'ю повністю.

Саме на цьому зачищеному порцеляновому пояску, який оголює саму суть матеріалу, можна чітко побачити якість маси, справжній колір незабарвленого і неглазурованого черепка, а також відсутність чи наявність сторонніх домішок.

👀 Подивіться на дно (денце). Порцеляна завжди має шорсткий, зачищений від глазурі обідок на місці контакту з піччю. Фаянсовий виріб знизу покритий глазур'ю повністю (або має лише три маленькі цятки-сліди від голок-підставок).

☀️ Перевірте на світло. Піднесіть виріб (навіть щільну чашку) до джерела світла або ліхтарика смартфона. Якісна порцеляна просвічується, фаянс — абсолютно непрозорий і не пропускає світло.

🎵 Послухайте звук. Легко постукайте по краю виробу дерев'яною паличкою чи нігтем. Порцеляна видає чистий, високий, тривалий дзвоновий гул. Фаянс звучить глухо і коротко (як звичайна цегла).

⚖️ Зверніть увагу на вагу. При однакових розмірах порцеляновий посуд значно легший і витонченіший за масивний, товстостінний фаянс.

🎨 Перевірте тон. Якщо стінки виробу білі, придивіться до відтінку. У порцеляни він сніжно-білий або ніжно-вершковий. Непокритий глазур'ю фаянс у місцях випадкових сколів завжди має сіруватий або бежевий відтінок.